Валківська старовина з Тетяною Лабазовою 
Join

Сергій Піонтковський
 August 31, 2025 Shared with Public group
З ІСТОРІЇ СЕЛА МЕЛЬНИКОВОГО
П’ять років тому жителі Мельникового, що розташоване в Грушевій долині, гучно відсвяткували 200-річчя свого села. Відомості про заснування Мельникового у 1820 році були взяті з автобіографічного рукопису відомого на Валківщині фотографа Губського Олександра Тимофійовича (1880 р.н.). Йому, своєю чергою, про це розповів старожил Бобро Архип Павлович (1823 р.н.), який часто заходив до сусіднього з подвір’ям Губського млина й ділився спогадами про заселення рідного краю. За версією Бобра, першими жителями хутора Мельників були Мельник Василь із сином Кіндратом.
Однак, як нещодавно з’ясувалося, існує ще два альтернативні історичні рукописи про Мельникове. Якщо автор першого — Зюбан Роман Трохимович (1894 р.н.) — не вдається до конкретики, то представник саме цієї гілки роду Мельників Мирон Федорович (1914 р.н.) називає першими поселенцями двох братів — Василя і Кіндрата. Щоб з’ясувати, хто ці Василь та Кіндрат, довелося дослідити весь рід Мельників на Валківщині. Пошуки показали, що всі Мельники походять від двох козаків Валківської сотні — Василя Оврамовича (1652 р.н.) та Гната Івановича, який, напевно, був років на 10 старший за нього. Василя можна знайти в перепису 1732 року (ЦДІАК, Ф-1725, оп.1, спр.22, арк.519 зв.), а Гнат згадується в купчій 1700 року (ЦДІАК, Ф-1725, оп.1, спр.748, арк.446).
Відразу зауважу, що нащадки Василя Оврамовича станом на 1835 рік проживали на хуторах біля річки Пересвітної (Мельниківка), у Шийчиному Розі, Ряднининому Куті та Волошиному (ДАХО, Ф-31, оп.141, спр.228). Невдовзі вони заснували хутір Мельників біля Лисконогів, з якого одна сім’я згодом переселилася в хутір Вишневий, де започаткувала численний вишнівський рід Мельників. Наприкінці ХІХ століття деякі заможні селяни з хутора Мельників (Лисконогівського) придбали землю в поміщиків села Рождественського й заснували хутір Ново-Мельникове. Пізніше їхніх нащадків можна було побачити на Мокрій та Сухій Балках, а також у Винниках.
Основна локація проживання нащадків Гната Івановича — хутір Прусів (ДАХО, Ф-31, оп.141, спр.228, арк.1104 зв. — 1111). Лише один його правнук, Федір Степанович, мешкав у хуторі Ряднинин Кут. У 1842 році всіх нащадків Федора переселили до Катеринославської губернії. Був у Федора й рідний брат Василь, нащадки якого, згідно з ревізією 1835 року, нарешті знайшлися в хуторі Мельників на Грушевій долині. Є там і вище згаданий Кіндрат. Але доводився він Василеві Степановичу онуком (ДАХО, Ф-31, оп.141, спр.228, арк.1179 зв. — 1181). Сам Василь помер ще в 1802 році. Два історичні рукописи його односельців називають його першим поселенцем хутора. Якщо це дійсно так, то й хутір з’явився значно раніше 1820 року.
На геометричному плані Валківського повіту 1784 року хутір на Грушевій балці нібито позначений. Теж саме можна побачити й на плані Катерининської провінції 1765 року. Зрозуміло, що за її межами, в північній частині плану. Там показана ціла низка хуторів на правому березі річки Грушевої, але без підписів. Відомо, що поруч із хутором Мельників, трохи вище за течією, розташовувався хутір Іллі Харини. Перша документальна згадка про хутір Харини, яку вдалося знайти, датується 1759 роком (ЦДІАК, Ф-1725, оп.1, спр.431, арк.5). У середині ХІХ століття ці два хутори вже вважалися одним населеним пунктом. У списку населених міст Валківського повіту 1864 року зазначено: «№ 87. Мельниковъ (Харинъ то-жъ), хуторъ каз., при уроч. Грушевомъ и колодце; отъ г. 18 в., отъ ст. 26 в.; 4 дв., 20 м. и 24 ж.»
З 1831 року хутір Мельників у Грушевій долині ввійшов до складу новоствореної Минківської волості, а з 1840 року, відповідно, й до Минківського сільського товариства. У 1878 році між дворами Мельників і Харини поселилися два брати — Губські Василь та Юхим Іллічі з хутора Бієвського. З того часу Харину й Губських стали відносити до сусіднього хутора Мала Губщина, де проживала значна частина близьких родичів цих самих Губських (ДАХО, Ф-40, оп.107, спр.70а, арк.192 — 275). На 1881 рік у хуторі Мельниковому мешкало 9 сімей: Боровика Василя Трохимовича, Губського Степана Савича, Мельників Трохима та Степана Олексійовичів, Мельника Павла Кіндратовича, Корсуна Максима Васильовича, а також Мельників Микити, Івана та Степана Даниловичів. Усього 38 осіб (ДАХО, Ф-40, оп.107, спр.70а, арк.325 — 370).
На початку 1890-х років почала заселятися протилежна, ліва сторона річки Грушевої. У сповідних розписах Троїцької церкви села Михайлівка деяких нових поселенців тривалий час відносили до хутора Мельників. Так, у 1898 році там налічувалося вже 23 сім’ї із загальною чисельністю 136 осіб (ДАХО, Ф-40, оп.107, спр.99а, арк.216 — 270).
Пізніше до Мельникового почали відносити лише поселення на правому березі річки. Згідно з переписом 1920 року, в хуторі проживало 64 мешканці (ДАХО, ФР-89, оп.1, спр.385, арк.48). Досить несподівано на початку 1922 року саме в Мельниковому було створено сільську раду, до складу якої ввійшло 17 навколишніх хуторів. Очевидно, цьому сприяло вигідне географічне положення та наявність школи, адже за розмірами хутір був одним із найменших у окрузі. Уже в жовтні того ж року мельничан приєднали до Миколо-Комишуватської волості. На той момент сільраду очолював Данило Білецький, секретарем був Василь Мірошниченко (ДАХО, ФР-481, оп.1, спр.30, арк.6). У період з 07.03.1923 по 05.01.1925 років Мельниківська сільрада входила до складу Миколо-Комишуватського району, після ліквідації якого знову повернулася на Валківщину.
+4
All reactions:
4 comments
11 shares
Like
Comment
Share
Oleksandr Podolianko
А рукописи, на які Ви посилаєтесь десь опубліковані (майже впевнений, що ні, але все ж питаю)? І чи є вони в Вас? А, якщо є, то прекрасно, як на мене, було б їх десь оприлюднити.
Сергій Піонтковський replied
 
3 Replies