Милость Божия, Украину чрез Богдана Зиновия Хмельницкого освободившая и возвеличившая.
Феофан Прокопович (1728)

Словниця Украінськоі (або Юговоі-Руськоі) мови / Фортунат Піскунов (Одеса, 1873)

Українська абетка / Микола Гатцук (Москва, 1860)

стор. 53-54

Сборник украинских песен / М. О. Максимович (Киев, 1849)

Повесть об украинском народе / П. А. Кулиш (СПб, 1846)

Украинские народные песни / М. О. Максимович (Москва, 1834)

Збірничок українських пісень з нотами / Упор. Александра Хведорович. Одеса (1903)

Український співаник. 100 пісень з нотами / Улаштував Б. Арсень [А. Я. Баккалінський]. Одеса, (1904)

Дівчата пишні й моцні на обкладинках    Як казала моя бабуся - "щоб косу потягнути, треба мати чим"

Збірник українських пісень
/ Зібрав і у ноти завів М. Лисенко. 1-й Вип. 3-тє видання. - Київ (1868)

Любопытно, что в новом древе украинский и белорусский ближе к польскому, чем к русскому (русский ответвляется от польско-украино-белорусской группы, которая затем разделяется на три языка)
http://elementy.ru/novosti_nauki/430614/Lingvisticheskaya_evolyutsiya_skhodna_s_biologicheskoy
Показати зображення...
ПС Ну і щоб два рази не вставати ще трохи про індоєвропейську групу мов:
Показати зображення...
Звідси: http://en.wikipedia.org/wiki/Indo-European_languages

Це вже застаріла інформація, стосовно східнослов'янської гілки на зображенні, де нібито існував спільний "давньоруський" період (на зображенні - "Proto-Russian"):



Наші авторитетні джерела кажуть, що взагалі не існувало такого періоду:

"Сучасне мовознавство заперечує існування стадії спільної східнослов'янської мови, тому віднесення української мови до «східнослов'янських» також є радше даниною академічній традиції.
На сьогодні остаточно спростовані теорії про давньоруську мовну єдність."
Українці // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 /НАН України. Інститут історії України. — К., 2019


До речі:

"У давньоукраїнську добу ми називаємо Українську мову - "давньоукраїнською" (стосовно українських земель) або "давньоруською" стосовно всіх земель Русі."
УКРАЇНСЬКА МОВА // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / НАН України. Інститут історії України. - К., 2019.

Ф.М. Достоевский, 1873:

"Отчего у нас все лгут, все до единого?... но в том и дело, что я действительно в этой поголовности нашего лганья теперь убежден...
Деликатная взаимность вранья есть почти первое условие русского общества — всех русских собраний, вечеров, клубов, ученых обществ и проч...
В России истина почти всегда имеет характер вполне фантастический."

Нечто о вранье // Дневник писателя за 1873 г. (Из журнала „Гражданин"). Ф.М. Достоевского. — С.Петербург: тип. А. С. Суворина, 1883. — С. 138—147.

Нечто о вранье // Дневник писателя за 1873 г. (Из журнала „Гражданин"). Ф.М. Достоевского

 

Паралелі

Поляки - это испорченные иезуитами русские, не иначе. 1809 г.

https://archive.is/fJVTH

Вы не удивяйтесь той дичи, которую прочитаете ниже. Это отрывки из книги Степана Русова "Волынские записки". Он был чиновником из РИ в этом крае, прокурором Волынской губернии.  Министр юстиции показал его сочинение государю императору и тому так понравилось, что дал указание напечатать за счет государства. Понравилось не зря, ибо написанное служило "укреплению единства империи". В то время как раз шла русификация поляков, а тут как бы очевидец рассказывает, что польский язык это испорченный русский, а поляки почти русские и должны быть в едином государстве.

Итак, вредные иезуиты исказили польский язык, который по сути русский:



Само собой нет никакого польского языка, это всего лишь диалект, наречие русского. Да еще и более понятное русским, чем другие (какие не указывается (может эти ). Посему, БИНГО, - поляки должны быть в русском государстве, все прошлое - козни зловредных иезуитов:



Источник: Русов Степан. Волынские записки. – Спб., 1809. – С.110-114.
http://resource.history.org.ua/item/0010182

 

Розгорнути попередні цитати...

Ruthene, 20 11 2023 16:26:35

Українська абетка / Микола Гатцук (Москва, 1860)

стор. 53-54

Оновлення недіячого посилання

стор. 53-54

Старі зразки української народної словесності
/ Н. Ф. Сумцов. – Харків : Друкарня ”Печатне діло”, 1910. – 20 с.
https://archive.org/details/sumts1910/mode/1up



Початок тексту:

"Найстарійша звістка про руську пісню йде од арабського письменника Х віка Ибн-Фодлана..."
https://archive.org/details/sumts1910/page/n1/mode/1up

Борис Грінченко.
Литература украинского фольклора. 1777 - 1900.
Опыт библиографического указателя.
- Чернигов, 1901. - 319 с.

https://archive.org/details/litukr1901/page/n6/mode/1up

Борис Грінченко.
Литература украинского фольклора. 1777 - 1900.
Опыт библиографического указателя.
- Чернигов, 1901. - 319 с.

1790 рік.
Молодчик с молодкою на гулянье с песельниками. Петербург. - 16 украинских песен.

https://archive.org/details/litukr1901/page/n15/mode/1up

1790 рік.
Молодчик с молодкою на гулянье с песельниками. Петербург. - 16 украинских песен.

Насправді 17 українських пісень.
https://archive.org/details/pisniUkrainski1790/page/2/mode/1up



Що важливо.
1. Що ці пісні друкувалися на 8 років раніше Енеїди Котляревського.
2. У майже найперших співанниках, де друкували російськи пісні в російській імперії
але для українських пісень
робили в ціх співанниках - окремий розділ із назвою:

"Малороссийские песни"

У Котляревського "Енеїда" 1798 року
так само має в назві слово "малоросійська" ("Малороссійская Енеида")
https://uk.wikipedia.org/wiki/Енеїда_(Котляревський)
але всім добре відомо, що Енеїду написано українською мовою.

З усією повагою до багаторічної праці з упорядкування цієї теми, хотів би запитати автора - яку ідею він обстоює ?

З усією повагою до багаторічної праці з упорядкування цієї теми, хотів би запитати автора - яку ідею він обстоює ?

Вітаю.
Я не є автором цієї теми, автор цієї теми - Witt

яку ідею він обстоює ?

У назві цієї теми вже є напрямок ідеї (на тему австрійського генштабу),
що брехлива пропаганда московитів є саме - брехливою пропагандою щодо української мови та не має в собі жодного підґрунтя.

На мою думку, у московитській пропаганді - її "найвище досягнення" - це навіть не "австрійський генштаб", а маніпулювання з назвами мови, наприклад - "малоросийское наречие русского языка, это не украинский язык".

На мою думку, у московитській пропаганді - її "найвище досягнення" - це навіть не "австрійський генштаб", а маніпулювання з назвами мови, наприклад - "малоросийское наречие русского языка, это не украинский язык".

Пізня поява модерної “літературної норми” — типова європейська історія (кінець XVIII – XIX ст.). Це НЕ означає, що “мови не існувало” або що це “діалект чужої мови”. Навпаки: дуже багато мов саме в цей час отримали кодифікований стандарт (граматика/словник/правопис) і канонічні тексти, які стали маркерами нової літератури.

1) Українська: 1798 і «Енеїда» Котляревського — маркер початку нової української літератури»
• Encyclopaedia Britannica: «inaugurated modern Ukrainian literature» (укр.: «започаткував модерну українську літературу») із «Eneida (1798)».
Джерело: https://www.britannica.com/art/Ukrainian-literature

• Encyclopaedia Britannica: «the first work written wholly in the Ukrainian language» (укр.: «перший твір, написаний повністю українською мовою»).
Джерело: https://www.britannica.com/biography/Ivan-Petrovich-Kotlyarevsky

• Library of Congress (про видання 1798): «the first printed work of the new Ukrainian literature written in the popular language» (укр.: «перший друкований твір нової української літератури, написаний народною мовою»).
Джерело: https://www.loc.gov/item/2021666619/

• Cambridge University Press прямо виводить рубіж як заголовок розділу: «1798: The New Ukrainian Literature Begins» (укр.: «1798: починається нова українська література»).
Джерело: https://assets.cambridge.org/97810095/59072/frontmatter/9781009559072_frontmatter.pdf

• (Додатково про “норму”): Britannica: «It was not until the end of the 18th century that modern literary Ukrainian emerged out of the colloquial Ukrainian tongue» (укр.: «лише наприкінці XVIII ст. постала сучасна літературна українська з розмовної української»).
Джерело: https://www.britannica.com/topic/Ukrainian-language

Далі — аналогії з іншими мовами, де модерний літературний стандарт/нова літературна доба теж оформлювалися в XIX столітті (або на межі XVIII–XIX). Тобто сам факт “стартової дати” або “пізньої кодифікації” — звичайний процес, а не доказ “діалектності”.

2) Норвезька (нюношк / New Norwegian): кодифікація й “нова література” в середині XIX ст.
• Britannica (про 1853): «constructed a language norm… presented this New Norwegian norm… in a grammar, a dictionary, and numerous literary texts» (укр.: «сконструював мовну норму… представив цю норму “новонорвезької”… у граматиці, словнику та численних літературних текстах»).
Джерело: https://www.britannica.com/topic/Norwegian-language
• Britannica (про роль Аасена): «created the written standard of Nynorsk» (укр.: «створив писемний стандарт нюношку»).
Джерело: https://www.britannica.com/biography/Ivar-Andreas-Aasen

3) Фінська: “справжня фінська література” та перший роман фінською — 1870
• Britannica: «it was only with Aleksis Kivi that a genuine Finnish literature came into being» (укр.: «лише з Алексісом Ківі постала справжня фінська література»), і там же: «was the first Finnish novel» (укр.: «був першим фінським романом»).
Джерело: https://www.britannica.com/art/Finnish-literature/Literature-in-Swedish
• Britannica окремо про твір: «is considered to be the first novel written in Finnish» (укр.: «вважається першим романом, написаним фінською»).
Джерело: https://www.britannica.com/topic/Seven-Brothers

4) Естонська: національний епос як “центральний твір пробудження” — 1857–1861
• Britannica: «The Kalevipoeg was the central work of the Estonian national awakening of the 19th century» (укр.: «“Kalevipoeg” був центральним твором естонського національного пробудження XIX ст.»).
Джерело: https://www.britannica.com/topic/Kalevipoeg

5) Іврит: “перший роман івритом” — 1853 (тобто літературна модернізація теж XIX ст.)
• Britannica: «The first Hebrew novel, Ahavat Ziyyon (1853…)» (укр.: «перший роман івритом — “Ahavat Ziyyon” (1853…)»).
Джерело: https://www.britannica.com/topic/Annou-Prince-and-Peasant
• Britannica (біографія автора): «author of the first Hebrew novel» (укр.: «автор першого роману івритом»).
Джерело: https://www.britannica.com/biography/Abraham-Mapu

6) Словацька: кодифікація літературної словацької в XIX ст. (перехід від чеської до словацької норми)
• Britannica: «Slovak Lutheran writers… to abandon Czech in favor of Slovak… the codification was based on the Central Slovak dialect» (укр.: «словацькі лютеранські письменники… відмовилися від чеської на користь словацької… кодифікація спиралася на центральнословацьки й діалект»).
Джерело: https://www.britannica.com/biography/Ludovit-Stur
• Britannica (про “нову” літературну словацьку): «literary Slovak was greatly refined… The “new” language was used…» (укр.: «літературна словацька була суттєво вдосконалена… “нова” мова використовувалась…»).
Джерело: https://www.britannica.com/art/Slovak-literature

7) Чеська: “відроджена літературна чеська” та її кодифікація/розширення словника — 1830-ті
• Britannica: «Dobrovský… codified a revived Czech literary language. Jungmann… monumental Czech-German dictionary (1835–39)» (укр.: «Добровський… кодифікував відроджену чеську літературну мову. Юнгманн… монументальний чесько-німецький словник (1835–39)»).
Джерело: https://www.britannica.com/art/Czech-literature/The-18th-and-19th-centuries

Чому ці аналогії “рубають” московитську пропагандистську "логіку"?

• Теза “якщо літературна норма оформилася пізно, то мова вигадана/це діалект” — хибна. У багатьох народів модерний літературний стандарт оформлювався саме наприкінці XVIII–XIX ст. через кодифікацію (граматика/словник/правопис) і появу канонічних текстів.

• Ба більше: навіть для російської літературної мови авторитетні джерела описують модернізацію у XIX ст.:  про Пушкіна: «the creator of the Russian literary language» (укр.: «творець російської літературної мови»). Отже “пізня стандартизація” — не аргумент проти української; це загальноєвропейськи й (і загалом нормальний) шлях розвитку літературних стандартів.
Джерело:
https://www.britannica.com/biography/Aleksandr-Sergeyevich-Pushkin/Return-from-exile

Тю.
https://www.britannica.com/topic/I-promessi-sposi-novel-by-Manzoni

Якщо Данте, Петрарка чи Бокаччо — це «батьки» італійської, то Алессандро Мандзоні — той, хто навчив італійців говорити однією мовою. До нього Італія була набором діалектів, а мова літератури — застиглою архаїкою.

У 1840 році Мандзоні випустив фінальну версію свого роману, написану живою мовою освічених флорентійців, викинувши латинізми та створивши базу сучасної італійської. Це був перший роман про звичайних людей, а не про богів чи царів. Він став символом об’єднання країни (Risorgimento), став мовним стандартом.

​Шкільний «культ»: В італійських ліцеях цей твір вивчають цілий рік (іноді два). Це іспитовий стандарт, який знає кожен італієць — від цитат до імен персонажів.

Панове, мова є вигадана і штучна - але саме російська! Її вигадали і штучно створили Кирило і Мефодій для християнізації слов'ян 

Всю цю траханину з "вигаданістю" і "штучністю" кацапи придумали суто для того, щоб ніхто саме їх не звинувачував в тому, що кацапська мова є вигадана та штучна. Хто саме найбільше кричить "Злодій!"? 

В часи Памво Беринди "руською" мовою вважалася українська, а нинішня "російська" - "словенською" 

І якщо дивитися на ту "словенську" мову, на її походження, то саме до неї підходять терміни "штучна" та "вигадана" 

Напишу для тих, хто дійсно цікавиться історією української мови та її початків,
що науково надійно зафіксовані.

Хто навчався в школі ще при совку, той пам'ятає, як було москвоцентрічне "навчання" 
- що нібито
"единый древнерусский язык распался на три ветви:
русский, беларусский и украинский языки - после монголо-татарского нашествия"

тобто, це - 13 століття

але насправді українська мова науково фіксується вже - в 11 столітті

а це вже руйнує в пень московитську "наукову" пропаганду
про нібито  [i]"единый древнерусский язык во временв древней Руси"[/i]

Надам трохи посилань,
на книгу знаних мовознавців,
які прояснюють та спростовують тему не лише московитської сучасної кремлеботської пропаганди
(мити/міфи московитів про українську мову) але
й історичну "наукову" московитську пропаганду,
яку створювали поколіннями з часів "російської імперії".

Ось перше посилання: https://www.nas.gov.ua/scientific-publications/viyshla-drukom-ukransko-polska-naukova-monografiya-z-enezi-ukransko-movi

Процитую:



Видавництво Варшавського університету опублікувало наукову монографію професорки Варшавського університету, директорки Інституту міжкультурних студій Центрально-Східної Європи Йоанни Ґетки та професора Житомирського державного університету імені Івана Франка члена-кореспондента НАН України (нині – лейтенанта Збройних Сил України) Віктора Мойсієнка «Спочатку було слово… Від мовного узусу – до літературної норми. (Нарис ґенези української літературної мови)».
https://www.wuw.pl/product-pol-20380-Na-poczatku-bylo-Slowo-Od-standardu-mowionego-do-normy-literackiej-Zarys-genezy-ukrainskiego-jezyka-literackiego-EBOOK.html

У війні Росії проти України світова громадськість бачить передусім політичну боротьбу за землю та матеріальні ресурси, не помічаючи її важливого культурного підґрунтя. Разом із завоюванням і колонізацією загарбаних земель росіяни в пошуках історичної глибини своєї країни намагаються поглинути важливий елемент української культурно-мовної спадщини: найдавніші манускрипти, писані українцями, що в давнину звалися русинами, у Києві, на Волині чи в Галицькій землі в XІ–XIV століттях. Ці тексти, написані церковнослов’янською мовою, кремлівська пропаганда кваліфікує як спільне надбання так званого «триєдиного» давньоруського народу. За відсутності власної найдавнішої писемної традиції, антології та хрестоматії найдавнішої російської літератури й мови базуються на українських текстах, приєднуючи пам’ятки української писемності до своєї спадщини.

Проаналізовані під час роботи польсько-української дослідницької групи тексти, зокрема й найдавніші (датовані ХІ століттям), засвідчують особливості української мови, що сформувалися ще у дописемний період і згодом лягли в основу писемної норми.

Цій та суміжній проблематиці і присвячено монографію міжнародного дослідницького тандему.

За інформацією Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України

Чтиво :
тут є але якісь технічні роботи наразі (02.03.2026)
https://chtyvo.org.ua/authors/Moisiienko_Viktor/Spochatku_bulo_Slovo_Vid_movnoho_uzusu__do_literaturnoi_normy_Narys_henezy_ukrainskoi_literaturnoi_m/

Diasporiana :
https://diasporiana.org.ua/movoznavstvo/getka-g-mojsiyenko-v-spochatku-bulo-slovo-vid-movnogo-uzusu-do-literaturnoyi-normy-narys-genezy-ukrayinskoyi-literaturnoyi-movy/

українська мова науково фіксується вже - в 11 столітті

Можна детальніше про це?

Де саме фіксується будь-яка східнослов'янська мова в 11 ст?

На берестяних грамотах чи в графіті на стінах Софії?