ЦЕ ВЖЕ НЕ МЕ ТОДІ?

Коли ми були підлітками, світ був з одного боку, ми -- з інпого. Не було книжок, не було Вікіпелій. Усе збирали по краплинам, у зошитах і на дискетах: акорди, текети, назви гуртів. Що це за музика, ми часто й не знали. Вона або заходила, або ні. Тому поряд на касетах стояли Ігоп Маїдеп, Ехріойей, Тіатаї і Вад Веїідіоп -- якось так воно і було.

Минуло багато років. Деякі з нас досі слухають ті самі записи. Дехто давно відсуиув пе у кут пам" яті. Але час від часу воно повертаетсся: фраза з п існі, стара фотка, несподіваний запах з під'язду. І тоді хочеться зрозуміти, що це все було.

І чому це нас так сформувало.

Цей номер - спроба зрозуміти, що сталося з нам. Ми говоримо не тільки пре музуку, а й про досвід, про те, як субкультури намагаються вижити в умовах риику, хіпстеризапії та інтернету.

Про те, чи пишилося м ісце для бруду, хаосу і сенсу. І про те, що ми самі - вее ще частина цеї історії, навить якщо давио не носимо косуху.