ФонтарЪ
ФонтарЪ — український [1]фензін, заснований Арсеном Кривенко, Данилою Плаховим та Максимом Медончаком, що виходив з 2007 по 2019 рік у форматі самвидаву за підримки ініціативи DIYclab. Тематично зосереджувався на панк-культурі, субкультурних рухах, молодіжному активізмі та альтернативному мистецтві.
Опис
Фензін створювався у форматі Do It Yourself, з характерною чорно-білою версткою, колажами, вручну оформленими заголовками та графічними вставками. Видання охоплювало широкий спектр тем, пов’язаних із неформальним середовищем: музичні огляди, інтерв’ю з представниками андеграунду, розвідки про субкультури, соціальну критику, авторські комікси та есе.
У публікаціях регулярно висвітлювались питання локальної сцени (Полтава, Харків, Київ, Львів, Дніпро), вплив попкультури на субкультурні спільноти, історія феміністичних та стрейт-едж ініціатив, сквотинг, касетна культура, вуличне мистецтво.
Діяльність
Фензін поширювався у друкованому вигляді через концерти, неформальні події, зін-форуми та через мережу обміну між видавцями самвидаву. Окремі випуски були представлені на виставках, присвячених незалежним друкованим медіа.
Статус
Випуски припинили виходити у 2019 році. Частина архіву збережена в цифровій формі. Видання згадується в оглядах українського андеграунду, культурологічних дослідженнях та незалежних медіа.
Згадки у джерелах
- Стаття на UAModna про тему фензінотворення:
> «ФонтарЪ» — один із останніх класичних паперових фензінів України. Стаття на UAModna
- Огляд на Skvot.io:
> «ФонтарЪ» — це фензін з Полтави, який став чи не єдиним друкованим архівом української альтернативи... Стаття на Skvot.io «10 українських зінів та самвидавів про креативність»
- Стаття на bit.ua про фензіноатворення:
> Серед українських фензінів, що «формують власну мову», згадується «ФонтарЪ» — зін про панк-культуру, візуальний спротив та альтернативну рефлексію. Стаття на bit.ua «Українські зіни: що це і хто їх робить?»
- Матеріал на Istpravda:
> «“ФонтарЪ” — видання про альтернативну музику, що спершу випускали російською, а згодом дублювали й українською.» Стаття на Istpravda «Історія самвидаву у пізньому СРСР та після його розвалу»
