МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ІЗЯСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ (1025—1078) — князь турівський та київський. Третій син Ярослава Мудрого. За заповітом Ярослава як старший син отримав Київ, володів також Новгородською, Турівською і Древлянською землями. Разом з братами Святославом і Всеволодом утворив тріумвірат, що правив Руссю майже 20 років. У 1066 Ярославичі розбили полоцького князя Всеслава, що претендував на Новгород, а в 1067 ув'язнили його у Києві. Полоцька земля дісталась Ізяславу Ярославичу. Влітку 1068 половці розбили тріумвірів на р. Альті. У Києві вибухнуло повстання проти непопулярного Ізяслава Ярославича. Він утік до Польщі, повсталі посадили на престол Всеслава, визволеного ними з в'язниці. Навесні 1069 І.Я. повернувся з польським військом до Києва і покарав повсталих. У 1073 Святослав зі Всеволодом вигнали Ізяслава Ярославича з Києва. Той подався до Польщі та Німеччини, звідки у 1076 повернувся на Русь. Восени 1078 Ізяслав Ярославич загинув у битві на Нежатиній Ниві поблизу Чернігова, допомагаючи Всеволодові відстояти Чернігівське князівство від претендентів.

М.Котляр