Запрошує на весілля наречена, разом із старшою дружкою ходячи по селу.
У суботу після обіду дружки молодої йдуть за гільцем. Як правило, це невеличка сосонка, яблунька, вишенька чи грушка, яку зрубують, прикрашають калиною, квітами, колосками, кольоровими стрічками, запаленими восковими свічками і вставляють деревце у весільний коровай, що стоїть на столі на протилежному від покуті кінці.
Підготовка до шлюбу починається у хаті молодої, поки її прибирають дружки, музики грають. У момент шлюбу в церкві молода намагається першою стати на простелений рушник, покласти свою руку поверх руки молодого, щоб досягти впливу на свого чоловіка. Після вінчання йдуть до хати батьків молодої, де їх зустрічають і благословляють батьки.
Після цієї церемонії відбувається обряд обміну подарунками. Спершу молодий приймає їх від нареченої, а потім сам обдаровує родичів та наречену (традиційним подарунком для тещі в Україні були чоботи) і вирушає до хати молодої.
Далі відбувався цикл обрядів шлюбної ночі – комора, що складався з двох частин: перша включала обряд перевдягання молодої, чипчини, вивід її до гостей, власне комору, демонстрацію цнотливості (перезву); друга – приєднання невістки до родини чоловіка, розпалювання печі, готування обіду, частування свекрів. Закінчувалося весілля розподілом короваю та обдаруванням молодих і родини нареченого.
Весілля тривало не один день, обряди виконувалисьтеж не одночасно, як правило, протягом трьох днів і довше.