Граматика слов'янська[ред. | ред. код]

Титульна сторінка «Граматики слов'янської» видання 1619 року.

«Граматика слов'янська» (Грамматіки славєнскиѧ правилноє Сѵнтагма) — мовознавча праця Мелетія Смотрицького, підручник церковнослов'янської мови (східнослов'янської редакції). Пам'ятка української мови. Надрукована 1619 року в маєтку князя Богдана Огинського.

Один із найвидатніших творів старожитнього слов'янського мовознавства.

Значення[ред. | ред. код]

У «Граматиці…» було здійснено кодифікацію церковнослов'янської мови східнослов'янської редакції. За її нормами поступово було впорядковано всі церковнослов'янські тексти на сході і півдні Славії. Через друковані церковнослов'янські тексти норми набули загального поширення й понині функціонують у конфесійному вжитку. Вперше було виразно відділено церковнослов'янську мову від живих слов'янських, проте східнослов'янський характер норм Смотрицького благотворно вплинув на усталення орфографії й пунктуації староукраїнської літературної мови. До 1-ї чверті 19 ст. «Граматика…» Смотрицького була основним підручником церковнослов'янської мови, він витримав багато видань.

Новаторство[ред. | ред. код]

Мелетій Смотрицький:

• Першим дав повний курс церковнослов'янської мови в прийнятих тоді частинах: орфографія, етимологія (тобто морфологія), синтаксис, просодія. У розділі про орфографію в давнину давали й опис фонетики та орфоепії.
• Ввів нову літеру на позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного — ґ, узаконив вживання букви й.
• Встановив правила вживання літер на позначення голосних і приголосних, вживання великої букви, розділових знаків, правила переносу тощо. Багато з його правил орфографії та пунктуації зберігають чинність у сучасній українській літературній мові.
• Виділив вісім частин мови: ім'я, містоименіє, глагол, причастіє, нарічіє, предлог, союз, междометіє. Як частину мови «междометіє» в українському мовознавстві визначив уперше, вийнявши з переліку й опису частин мови невластивий слов'янській системі артикль. Йому належить і термін «междометіє».
• Першим виділив як категорію дієприслівник, названий ним «дієпричастієм».
• Відкрив у слов'янській відміні місцевий відмінок, який назвав «сказательний падеж».
• Іменники поділив на п'ять «склоненій»-відмін, котрі в основних рисах у шкільних граматиках зберігаються донині.
• Вперше описав відмінювання прикметників і числівників.
• Запропонований ним принцип поділу дієслів на дієвідміни зберігся у східнослов'янських граматиках і в наш час.
• Першим дав докладний опис розрядів незмінних частин мови й вигуків, виклав синтаксис церковнослов'янської мови.
• Збагатив слов'янську мовознавчу термінологію.

Описана М. Смотрицьким морфологічна система близька до старослов'янської пізнього періоду, але в ній є певна кількість українських елементів.

Див. також[ред. | ред. код]

• «Грамматіка словенска» (1596) Лаврентія Зизанія.

Джерела та література[ред. | ред. код]

• Німчук В.В. Граматика Мелетія Смотрицького // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 185. — ISBN 966-00-0405-2.

Посилання[ред. | ред. код]

• Мелетій Смотрицький. Граматика слов'янська (1619). Підготовка факсимільного видання В. В. Німчука. — Київ. «Наукова думка» (Пам'ятки української мови). 1979
• Мелетій Смотрицький на Ізборнику
• Граматика словенська: додаток / підготовка факсимільного видання та дослідження пам'ятки В. В. Німчука; Академія наук Української РСР, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – Київ: Наукова думка, 1980. – 55 c.: портр. – (Пам'ятки української мови).