У Міжнародний день толерантності, який відзначається 16 листопада в усьому світі, перше, що спадає на думку – гомофобія.

Вона належить до проявів ксенофобії – ірраціональної ненависті чи зневаги до чужого, інакшого та незрозумілого. Ксенофобія базується на упередженнях та неуцтві. 

Хоча наразі більшість країн світу толерантні до ЛГБТ (здебільшого антигомосекуальні закони діють у мусульманських країнах), проте забобони та упередження у головах людей зникають повільніше, аніж відживають своє старомодні закони.

Не останню роль у тому, що одностатеве кохання стає видимим для суспільства, відіграє кінематограф. 

У кіно геї та лесбійки зображалися по-різному: до середини минулого століття гомосексуальні люди часто поставали убивцями, насильниками та асоціальними елементами, і тільки у дев'яностих роках вони перетворилися на цілком позитивних персонажів.

Розповідаємо, які фільми є культовими з цієї теми.  

"Мілк" (2008)

Режисер Гас Ван Сент (США)

Ключові слова: реальні події, ґей-активіст, боротьба за права, одностатеві пари, гомофобія

Тема: Кінець сімдесятих. Активіст ґей-руху балотується на пост члена міської спостережної ради і стає першим відкритим гомосексуалом на виборній посаді в США.

Сорокарічний Гарві Мілк переїжджає до американської "ґей-столиці" Сан-Франциско і бере найактивнішу участь у громадському житті міста. Його підтримують сусіди по вулиці, проте інші жителі округа сумніваються, що ґей може захищати їхні інтереси у міській раді. Та за кілька років Мілк завойовує їхню довіру.

Через рік після обрання, Мілка застрелив його колега із наглядової ради мерії Ден Вайт. Про мотиви убивства невідомо дотепер. Гарві Мілк надзвичайно популярний серед американських (і особливо каліфорнійських) гомосексуалів, які планують 22 травня – день народження Мілка – зробити у Каліфорнії особливим днем.

Сценарій фільму написав Дастін Ленс Блек, який отримав за свою роботу "Оскара". Актор Шонн Пенн, який зіграв Мілка, також здобув золоту статуетку за найкращу чоловічу роль.

"Поцілунок жінки-павука" (1985)

Режисер Гектор Бабенко (США, Бразилія)

Ключові слова: в'язниця, "вихід із шафи", стукач, вірність, гомофобія

Тема: революціонер-гетеросексуал відчуває потяг до свого співкамерника, який, у свою чергу, жертвує життям заради вірності коханому.

У тюремній камері бразильської в'язниці перебувають двоє чоловіків – витончений естет і гомосексуал Луїс, засуджений за домагання до хлопчика, та палкий революціонер Валентин. Луїс перебуває у світі власних фантазій та рятується від довколишнього жаху, згадуючи улюблені кінострічки. Валентина ж цікавить лише класова боротьба і він не одразу сприймає свого сусіда. Та скоро чоловіки закохуються один у одного.

Луїс має вийти на свободу і революціонер просить його передати важливу інформацію своїй групі. Та він не знає, що його друг – в'язничний стукач, якого "підсадили" поліцейські. Перед Луїсом стоїть вибір – зрадити коханому чи врятувати своє життя.

За роль Луїса актор Вільям Герт отримав "Оскара", нагороду Британської кіноакадемії та приз на Канському фестивалі. Сама ж стрічка мала чотири номінації на "Оскар" та була серед претендентів на "Золоту пальмову гілку".

"Горбата гора" (2005)

Режисер Енґ Лі (США)

Ключові слова: одностатева пара, одружений гомосексуал, гомофобія, "вихід з шафи".

Тема: переживши одного літа гомосексуальний роман, двоє хлопців із різних міст, продовжують кохати один одного все своє життя.

Мабуть, найзнаменитіший фільм нового тисячоліття на гомосексуальну тематику. 2005 року він став справжньою сенсацією та здобув три "Оскари": за найкращу режисуру, найкращий адаптований сценарій (в основі лежить однойменний роман Енн Пру) та за найкращий музичний супровід. Також "Горбата гора" здобула три нагороди Британської кіноакадемії, чотири "Золотих глобуси", Золотого Лева на Венеційському кінофестивалі та ще кілька десятків різних нагород.

У стрічці йдеться про двох молодих чоловіків Енніса та Джека, які влаштовуються пасти овець на літніх пасовиськах біля Горбатої Гори. Якось, напившись, вони переступають межу, а згодом розуміють, що не можуть жити один без одного. Проте хлопці бояться розголосу, тому роз'їжджаються по різних містах, намагаються зажити "нормальним життям", заводять родини та дітей.

Їхнє сімейне життя не складається і коханці знову вирушають на Горбату Гору, аби пережити свою юнацьку пристрасть. Зв'язок Енніса та Джека триває багато років, доки Джека не вбивають невідомі. Енніс закінчує своє життя, згадуючи про щасливі миті на Горбатій Горі.

"Філадельфія" (1993)

Режисер Джонатан Демме (США)

Ключові слова: реальні події, одностатева пара, гомофобія, ВІЛ, СНІД, боротьба за свої права, судовий процес.

Знаменита драма режисера Джонатана Демме, яка чи не вперше привернула увагу громадськості до проблем гомосексуалів, які живуть із ВІЛ та СНІДом. За свою роль у цьому фільмі Том Генкс отримав "Оскара", "Золотий глобус" та Срібного ведмедя на Берлінському кінофестивалі.

У основі фільму лежить реальна історія адвоката Джефрі Боуерса, який подав у суд на юридичну компанію, яка звільнила його через те, що він був хворим на СНІД ґеєм. Головний герой "Філадельфії" Ендрю Бекет також відмовляється миритися із несправедливим звільненням. І коли адвокати не беруться за його справу, Тоді Бекет вирішує захищати себе самостійно.

"Філадельфія" була знята у часи епідемії СНІДу, проте загал мало що знав про хворобу, тому виникали неймовірні чутки про її перебіг.

Стрічка продемонструвала жорстокість та подвійну мораль суспільства, з яким хворі на СНІД зустрічалися щодня. Люди вірили, що інфекція передається через рукостискання, поцілунок, доторк чи навіть повітряно-крапельним шляхом. Вважалося, що це хвороба "мужеложців", покараних Богом за розпусту.

"Філадельфія" не лише спростовувала усі ці міфи, але й стверджувала, що СНІД – не "гріх" і не покарання, а проблема, яка може стосуватися кожного з нас.

"Якби стіни могли говорити 2" (1996)

Режисери Джейн Андерсон, Марта Кулідж, Енн Геч (США)

Ключові слова: гомофобія, одностатева пара, сексизм, одностатевий шлюб, лесбійки, штучне запліднення, діти у гомосексуальній родині.

Тема: стрічка з трьох новел охоплює кілька десятиліть, і демонструє як змінилося ставлення до лесбійок у США. Дія першої розгортається 1961 року, другої - 1972 року, а третьої - у 2000 році. Усі вони об'єднані єдиним місцем дії - старим будинком у передмісті.

У першій новелі йдеться про двох літніх жінок – Едіт та Еббі, – які все життя прожили разом, купили та облаштували власний будинок. Старість цих милих бабусь зігріта ніжністю та любов'ю та нещасний випадок із Еббі руйнує їхню ідилію.

Через те, що офіційно стосунки двох жінок не були шлюбними, Едіт не має жодних прав на будинок, який так багато означає для неї. Тож далекі родичі Еббі, які успадкували його, вимагають від жінки скоріше знайти собі нове місце проживання. У літньому віці вона залишається самотньою та безпритульною.

У другій новелі картини розповідається про дівчат-студенток, які живуть невеличкою лесбійською комуною в орендованому будинку. Їм вже немає чого приховувати, вони відверто зневажають чоловіків і глузують з лесбійок, які за старою традицією імітують чоловічу манеру поведінки та вдягаються у костюми з краватками.

Та несподівано одна з подруг – Лінда – закохується в Емі, яка їздить на мотоциклі та поводиться, мов чоловік. Дівчата не схвалюють її вибору та починають знущатися із Емі. Лінді доведеться вибирати між вірністю компанії та відданістю коханій людині.

У третій новелі йдеться про сучасну лесбійську пару, яка намагається завести дитину за допомогою штучного запліднення. Їм доведеться пережити чимало кумедних та драматичних моментів, доки вони не досягнуть своєї мети.

"Клятий Амал" (1998)

Режисер Лукас Мудіссон (Швеція)

Ключові слова: перше кохання, школярки, депресія, маленьке містечко, "вихід з шафи".

Тема: дві школярки із маленького містечка закохуються одна в одну та кидають виклик суспільним умовностям.

Дебютна робота режисера Лукаса Мудіссона, яка принесла йому перший успіх. У стрічці йдеться про двох шістнадцятирічних дівчат, які живуть у маленькому шведському містечку Амал. Елін красива та впевнена у собі, проте їй нудно у провінційному місті, Агнес – одиначка, вона страждає від депресії і не може порозумітися з батьками. Дівчина закохана у Елін, але боїться зізнатися їй у цьому.

Бажаючи розрадити доньку, батьки влаштовують для неї вечірку з приводу дня народження, на яку приходить лише одна дівчинка-інвалід. Згодом туди приходить і Елін, яка намагається сховатися від хлопця, який їй не подобається.

Випадковий поцілунок двох дівчат дає старт їхнім стосункам. Врешті-решт, дівчата "вийдуть із шафи", тобто із кабінки туалету зі словами: "Ми ідемо трахатися!"

"Клятий Амал" – по-справжньому щире та юнацьке кіно, де герої переживають почуття, знайомі кожному підлітку – невпевненість у собі, злість на батьків, ненависть до однокласників та перше кохання, яке просто збиває з ніг.

Стрічка рекомендована до шкільного перегляду у кількох європейських країнах, зокрема, Швеції, Данії, Німеччині та Великій Британії.

"Хлопці не плачуть" (1999)

Режисер Кімберлі Пірс (США)

Ключові слова: реальні події, трансґендерні люди, гомофобія, маленьке містечко, убивство у глушині, зґвалтування.

Тема: Молода дівчина, яка відчуває себе хлопцем, стає жертвою колишнього коханця своєї нової подружки.

У цій стрічці розповідається реальна історія молодої дівчини Тіни Брендан, яка все життя відчувала себе хлопцем і називалася Бренданом Тіною. Аби приховати жіночі груди, Брендан тісно бинтував їх, також він запихав у джинси зібгані шкарпетки, щоб зімітувати пеніс. Хлопець жив дрібними крадіжками. Він був дуже галантним з жінками, тож вони впадали за ним і самі готові були утримувати його.

Брендон мандрував Небраскою, доки не зупинився у містечку Фолз Сіті, де розігралися останні акти його життєвої драми. Там він почав зустрічатися із дівчиною Ланою, яка заради нього покинула свого хлопця. Відкинутий коханець зненавидів Брендона, а коли дізнався, що він – дівчина, то разом із другом зґвалтував його, а за кілька днів жорстоко вбив. Разом із Брендоном і подругу Лани – злочинці не хотіли зайвих свідків. Згодом вони були заарештовані та засуджені за подвійне вбивство.

Режисерка стрічки Кімберлі Пірс в університеті вивчала історії жінок, які видавали себе за чоловіків, аби брати участь у Громадянській війні. Її цікавила їхня мотивація та подальші долі.

Коли ж Пірс дізналася про Брендона Тіну, то побачила у цьому чоловікові відповідь на усі свої запитання. Режисерка зауважувала, що його історія вміщує у собі кілька американських міфологічних сюжетів: приїзд ексцентричного чужинця у маленьке містечко, криваве вбивство у глушині (як, скажімо "Холоднокровне вбивство" Трумена Капоте), боротьбу за досягнення власної мрії та пошуки свободи.

Акторку Гіларі Свонк, яка зіграла Брендона, примусили буквально побувати в його шкірі. Дівчину коротко постригли, дали хлопчачий одяг і наказали бинтувати груди. Свонк згодом зізнавалася, що за чотири місяці підготовки до зйомок зрозуміла, наскільки сильно змінюється ставлення людей, в залежності від одягу, який ти носиш.

Зрештою, її старання не минулися марно: за свою роботу акторка отримала "Оскара" та "Золотий глобус". Також режисура Кімберлі Пірс та гра Гіларі Свонк були відзначені на кінофестивалі "Молодість".

"Віктор-Вікторія" (1982)

Режисер Блейк Едвардз (США, Велика Британія, ФРН)

Ключові слова: травесті-діва, естрада, гангстери, жінка, яка прикидається чоловіком, мюзикл.

Тема: співачка удає з себе травесті-діву та несподівано знаходить своє кохання.

Режисер Блейк Едвардз у багатьох своїх фільмах ставив під сумнів гендерну ідентичність своїх героїв та був таким собі поетом "вічної жіночності". У своїй знаменитий стрічці "Віктор/Вікторія", в якій знялася дружина режисера Джулі Ендрюс, йдеться про жінку, яка удає з себе чоловіка-гомосексуала, який прикидається жінкою.

Дія відбувається у Парижі 1930-х років, де гомосексуальність місцевої богеми була звичайною справою. Там, одного зимового дня, зустрічаються безробітна співачка Вікторія та літній шансоньє Тодді. Випадково він помічає, що жінка виглядає андрогінною у чоловічому одязі, і пропонує їй виступати під іменем "графа Віктора Ґразінского" – "найзнаменитішої у світі травесті-діви".

Шоу Вікторії стає популярним і в неї з'являються шанувальники. Один із них – американський гангстер Кінґ, який вперто не вірить, що "граф" – чоловік і намагається вивести "його" на чисту воду.

Тим часом дружки Кінґа вирішують, що він став ґеєм, і намагаються позбутися його.

"Гедвіґ та лютий дюйм" (2001)

Режисер Джон Кемерон Мітчелл (США)

Ключові слова: транссексуал, Східний Берлін, операція зі зміни статі, перше кохання, плагіат, мастурбація, рок-гурт.

Тема: транссексуал зі Східного Берліну приїздить до Америки у пошуках справжнього кохання

Екранізація однойменного позабродвейського мюзиклу, створеного Джоном Кемероном Мітчеллом та Стівеном Траском.

У стрічці йдеться про хлопця зі Східного Берліна, який згоджується на операцію зі зміни статі та шлюб з американським військовим, аби тільки вибратися із соціалістичного раю. Він стає симпатичною білявкою на ім'я Гедвіґ та оселяється зі своїм чоловіком у трейлері поблизу військової бази. Звичне життя Гедвіг змінюється в один день, коли її покидає чоловік та руйнують Берлінську стіну.

Нові умови вимагають нового життя. Гедвіґ створює рок гурт за участю дружин військових.

Також вона працює нянькою, доглядаючи немовля одного з офіцерів, і в неї закохується його старший син - релігійний підліток Томмі. Гедвіґ навчає хлопця грати на гітарі та співати, а також викладає йому історію року. Проте коли Томмі дізнається, що його кохана – колишній чоловік, то покидає її. Він краде усі пісні Гедвіґ і починає виступати під сценічним ім'ям Томмі Гнозіс.

Тим часом Гедвіґ збирає новий гурт і намагається повернути свої пісні.

"Гедвіґ та лютий дюйм" – історія про самотність, крах ілюзій та пошуки кохання. Музичні композиції, витримані у стилі ґлем-рок, запам'ятовуються своєю ліричністю та глибиною, і в той же час шаленим драйвом. А пісня "Зародження кохання" по-новому переповідає стару легенду про андрогіна, якого боги розділили на дві частини за непокору.

Картина отримала приз "Тедді" на Берлінському кінофестивалі та дві нагороди (глядацьких симпатій та за режисуру) та кінофестивалі у Санденсі.

Жертва (1961)

Режисер Безіл Дірден (Велика Британія)

Ключові слова: гомофобія, шантаж, "вихід з шафи", одружений гомосексуал

Тема: адвокат, який приховує свою гомосексуальну орієнтацію, дізнається, що його коханий покінчив з собою через шантаж і береться найти злочинців, ризикуючи власною роботою.      

Адвокат Мельвіль Фарр має чудову кар'єру та люблячу дружину і оточуючі не підозрюють, що він зустрічається із молодим хлопцем на ім'я Бой Баррет. Одного дня адвокат починає підозрювати, що його друг хоче вдатися до шантажу, тому уникає зустрічі із ним.

Насправді ж, Боя шантажують самого, і, щоб відкупитися від зловмисників, він краде велику суму грошей. Хлопця заарештовують і він вкорочує собі віку у тюремній камері.

Шокований цією звісткою, Фарр присягається знайти шантажистів. Він розпочинає власне розслідування і дізнається, що цей сумнівний "бізнес" поставлений на широку ногу.

Незабаром він стає жертвою шантажистів – злочинці показують його дружині компрометуючі фотографії.

Адвокат прагне покласти край погрозам і починає співпрацю з поліцією, розуміючи, що зізнання у власні орієнтації назавжди зруйнує його кар'єру.

Ця стрічка мала великий вплив на офіційне ставлення до гомосексуалів у Великий Британії. Зокрема, 1967 року британське законодавство легалізувало одностатеві зв'язки, заборонені ще за часів королеви Вікторії. Звісно, важливу роль в популяризації цієї картини зіграв актор Дірк Боґард, який втілив Фарра.

На той час він був кумиром британських дівчат, знімаючись у ролях мужніх красенів. Досі точаться суперечки, чи був актор гомосексуалом (він ніколи не одружувався і жив у будинку разом зі своїм продюсером), проте він одразу погодився на роль у "Жертві", хоча багато акторів відмовилися зніматися в цьому фільмі. З цієї картини фактично почалася кар'єра "іншого Боґарда".

Наступною, і найзнаменитішою, його роботою стала стрічка "Слуга" (1963), де актор втілив авторитарного слугу, який буквально підкорює свого хазяїна. А згодом Боґард знявся у стрічці Лукіно Вісконті "Смерть у Венеції" (1971) (за однойменним романом Томаса Манна), де втілив письменника Густава фон Ашенбаха, який закохується у красивого польського хлопчика Тадзя.

Анна Купінська, спеціально для УП.Життя