#мовознавство #україна #козаччина #гетьманщина #мова #історія #цитати | Москалі в 17 ст. не розуміли руської мови і робили з неї переклад |

↓ УКРАЇНСЬКА МОВА В СТАРОДАВНІ ЧАСИ

Світлина 1. Карта південноруських наріч і говірок П. Чубинського і К. Михальчука (1871). Пояснення знаків: Нескладно здогадатися, що окреслені на мапі червоною лінією “південноруські наріччя та говірки” позначають територію домінування української мови на середину ХІХ століття. Виникає питання, а чим саме були ці “південноруські наріччя та говірки” в середині ХІХ століття? Якщо трохи глибше вникнути в російські джерела, то виходить наступне. У Російській Імперії українську мову офіційно називали «малоросійським наріччям». У 1841 році В. Г. Бєлінський, російський літературний критик і публіцист, написав рецензію на альманах «Ластівка» (твори малоросійською мовою П. Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Грицька Основ'яненка, В. Забіли, І. Котляревського, Кореницького, П. Кулеша, Мартавіцкого, П. Писаревського, А. Чужбинського, Т. Шевченка, С. Шерепері та інших). У потоці своєї критики і тверджень, що, мовляв, а ні література, а ні українська мова не мають жодних можливостей самодіяльного розвитку і тому радив «деяким письменникам малоросійським» припинити писати на "незрозумілій для всіх", i неіснуючій взагалі, українській мові… напевно, сам того не бажаючи, російський критик повідомив декілька важливих фактів (Белинский В. Г. — Полное собрание сочинений в 13 томах (под ред. С.А. Венгерова) Т. 6., С. 199-202), а саме:

Док:

1. Малоросійська мова існувала раніше 19 сторіччя. "Малороссійскій языкъ дѣйствительно существовалъ во времена самобытности Малороссіи, и существуетъ теперь — въ памятникахъ народной поэзіи тѣх славныхъ временъ".
Переклад: "Малоросійська мова дійсно існувала в часи самобутності Малоросії, і існує тепер — в пам'ятках народної поезії тих славних часів".

2. У 19 столітті малоросійська мова існує в устах простого народу.

3. З приводу перекладу малоросійської мови. Цікавий той факт, що мешканці Московського царства у 17 столітті не розуміли руської мови і робили з неї переклад. Наприклад, перекладався лист козацького полковника Данило Ярмоленко до гетьмана Івана Брюховецького (АЮЗР. Т. 6. — 1869. — Стор. 33). Бѣлоруское письмо — так в Московському царстві називали офіційну письмову мову — руську мову, у Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському, до складу котрого тоді входила Русь (Україна) і Біла Русь (Білорусь).

4. Перекладався і лист гетьмана І. Брюховецького до донських козаків (АЮЗР. Т. 7., 1872. — Стор. 6).

5. Перекладачі працювали при створеному 1662 року Малоросійському указі. Про нього, наприклад, згадує C. М. Соловйов в "Исторіи Россіи с древнѣйшихъ временъ". Томъ XII. C. — 420.

6. Знадобилися перекладачі з малоросійської мови також і в створеній Петром I Малоросійської колегії (4513.-Маія 25. Сенатскій). Полное собраніе законовъ Россійской имперіи, съ 1649 года. Томъ VII. 1723-1727. — С. 289.

7. Російський критик робить переклад слова з малоросійської мови на російську мову: "…жинка или жинца по-малороссiйски значит жена".
Переклад: "…жінка або жінца по-малоросійські значить жена (укр. — дружина)".

8. Перекладалися і листи гетьмана Богдана Хмельницького до московського царя Олексія I Михайловича, та Івана Виговського до В. Б. Шереметєва.

Відео: "Українська мова в староукраїнських словниках XVI-XVII ст."

domivka.net

Духовно-просвітницький, язичницький ресурс «Автентична Україна»