45 фильмов, которые показывают, что украинцы и русские - совершенно разные народы: по языку, генетически, по-менталитету, культуре, традициям, фольклеру, кухне, танцам, отношении к власти, частной собственности и т.д.
https://www.youtube.com/watch?v=S6Wn51R09yw
что здесь правда, а что нет?
_________________ Нет смысла объяснять что-то тому, кто считает себя несвідомим (без сознания). Подожду, пока они придут в себя.
"Одна из бед новой России: понятия ум, честь и совесть стали взаимоисключающими" (Жванецкий)
Группа сѣверных інородцев Россіи.
Нѣкто Путин малорослый, в центрѣ, во втором ряду .
Фотографіческая карточка із альбома Н.А.Шабунина «Путешествіе на сѣвер», 1906 г.
Из печатного органа «Общества Русских патриотов в память Всемилостивейшего Манифеста Государя Императора 17 октября 1905 года»
from Геннадій Єфіменко
Діалектологіческая карта русскаго языка на исконі русскіх землях и знания оного дедушками-прадѣдушками нынешніх русскіх.
Изданіе императорскаго русскаго географическаго общества
Петроградъ
1914 г.
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:....._1914_goda.jpeg
Крап красочный - русскіе (менѣе 50%) среди нерусскихъ.
Крап бѣлый - нерусскіе (менѣе 50%) среди русскихъ.
Наличіе замкнутыхъ областѣй покрытыхъ крапом бѣлым илі красочным (внутри сплошной общирной области насленной русскоязычными), показывает мѣста проживанія пока ещё не перешедших на русскій язык остатков мѣстныхъ аборигенных инородцѣв.
Полностью бѣлыя поля показываютъ мѣстности, где проживают племѣна русскаго языка в повседнѣвной жизни совѣршенно не употрѣбляющіе.
Всѣ русскіе сѣвера Россіи, Урала и Прикаспія в 1914 году русскій язык понимающіе проживают исключітельно по берегам больших рѣк и морѣй, вдоль которых купцы московітов в обмѣн на мед, мѣха и дичь, завозили для інородцев сѣвера огнѣнную воду - "горелку" она же "водка", она же "хлѣбное віно".
Далѣе, вглубь землі русской, все мѣстные жители, 102 года назад, вполнѣ обходились без знания велікорусскаго языка вообще.
Взаимоотношения славян и финно-угров - это тайная история российского государства", - говорит историк Валерий Юрчёнков. Сам он мордвин, то есть поволжский финн.
А земляк его - национальный герой Аргентины, прозванный "русским Роденом", скульптор Нефёдов, больше известен как Степан Эрьзя. Потому что в качестве псевдонима он взял название своего народа.
Ведь сама мордва себя мордвой не называет. Этот народ разделяется на два: эрзя и мокша. И народы эти, несмотря на близкое родство, сливаться друг с другом никак не желают.
В программе принимают участие поволжские финны: историк Валерий Юрчёнков; художник Андрей Алешкин; бывший председатель колхоза Михаил Захаркин; резчик по дереву Александр Гаушев; фермер Юрий Лавров.
Вот только говоря о том, что "не умел Эрзя жить в России", автор не договаривает.
Не "не умел", а не давали.
В том числе и потому, что не хотел он становится "русским Нефёдовым" а оставался Степаном Эрзьёй.
Это я вам говорю, как человек, чьи родители были знакомы с Степаном Эрзьёй и были свидетелями того, как НКВДист Папоров обманом заманил Эрзью в СССР, где его советские скульпторы-лауреаты-конкуренты Вучетичи-Конёнковы, вскоре и сжили со свету.
* * *
Академик Российской академии наук - Янковский Н. К. Об угро-финнских корнях русских
Вообщем получается, что российская церковь создала русских (русский народ)
- из самых разных народов населяющих россию:
народов финоугорских языков, татар и других:
В Декларации русской идентичности, в частности было сказано, что "каждый русский должен признавать православное христианство основой своей национальной культуры". Споры об этой фразе идут не со стороны представителей других вероисповеданий и национальных меньшинств, а со стороны тех людей, которые боятся усиления православия и его признания как веры, создавшей русское государство и русский народ
О том же самом писали и тоже самое подтверждали многие и в прошлом:
1882 год, иркутский епископ Вениамин:
"вселенское православие в России существует, как русская вера,
и только тот называется русским, кто православный.
Римско-католик, лютеранин, язычник дотоле остается поляком, немцем, татарином или бурятом, пока он не православный. Православие всех их ровно делает русскими".
"в отношении к иноверцам православие должно вести борьбу не просто с чужою верою,
но и с чужой национальностью... чтобы сделаться им не по вере только,
но и по национальности русскими"
"Если подняться на золотыя маковки Бѣлокаменной,
то можно окинуть глазомъ пространство во всѣ четыре стороны, гдѣ уже говорятъ иначе, и едва ли не во всѣ четыре стороны иначе"
1837 год, росийский писатель, журналист, критик Фаддей Булгарин:
"Русский народ всегда называл Веру Русскою, а каждаго принявшаго Русский закон - Русским.
Даже по законам нашим, каждый чужеземец, принимающий Православную Веру, именуется Русским.
Божественная Вера введенная Русскими Князьями, названа в народе Русскою верою,
и все ея последователи приняли название Русских"
1875 год, Евгений Карнович - росийский писатель, историк:
"При таких различных понятиях о национальности, не так легко определить и то,
кого именно следует считать русским. В былое время вопрос этотъ разрешался проще,
так как каждый русский должен был быть и православный...
и должно сказать, что такой взгляд на русскую национальность
лежит в коренных понятиях нашего народа,
так что у него русский и православный совершенно однозначащие слова"
1887 год, И.С. Аксаков - русский публицист, поэт, славянофил:
"Мы знаем только, что у нас определение Русской национальности
совпало с определением православия и обусловилось им..."
"Еврей, католик, маометанин могут быть Русскими поддаными, но не могут быть Русскими. Напротив того - всякий православный, по понятиям Русского человека - может быть Русским, - такой же ему брат, как Русский. Ибо идея православия поглощает для Русского человека тесное определение национальности.
...щоб зрозуміти, коли, де і як творилася російська мова і чи була вона рідною для прадавніх киян, послухайте давню легенду...
1000 років тому наша Руська держава була найбільшою і найрозвиненішою країною Європи. Наші купці торгували на Заході і Півдні, на Півночі і на Сході. В той час на північ від Русі–України, далеко від цивілізації і європейської культури, жили угро–фінські племена мисливців і риболовів. Вони ще не були знайомі з сільським господарством, не знали ткацтва і гончарства, тому жили бідно, напівдико.
Задумали наші купці разом з християнськими священиками цивілізувати та християнізувати їх. Але ті не бажали міняти своїх звичок та обрядів, не розуміли, яка їм користь від руської культури. Тоді один київський купець запросив до себе в гості кількох заокських мисливців та їхніх вождів, щоб побачили, як живуть цивілізовані народи і в яких церквах моляться богу.
Приїхали вони в Київ увечері, зупинилися в монастирі під опікою освічених монахів. Укранці повели їх до струмка вмиватися. Коли перший гість умився і хотів утертися, як завжди, долонями, йому дали рушник, але він не розумів, що це і для чого. Йому показали, як його використовують, і сказали: ’’Утрись!”
Він утерся і процедура утирання після холодної води йому так сподобалася, що він вигукнув: ’’Доброє утро!”, з наголосом на букві “о” в слові утро.
Процес утирання після вмивання так сподобався всім гостям, що вони по дорозі до їдальні часто повторювали: ’’Доброе утро!” За кілька днів вони уже звикли вранці питати один другого: ’’Доброе утро?” А потім ці слова стали в їхній країні зранку вітальними, навіть тоді, коли вони ще не вмивалися і не втиралися.
Привели гостей в їдальню, посадили за столи, поставили юшку в глибоких керамічних тарілках, дали по скибці хліба. Гості хліба ще ніколи не бачили, дивляться на нього і не знають, що воно таке. Один з них і питає: ’’Навіщо це?” А йому монах у відповідь: ’’Кусай, кусай — зрозумієш”.
Він покуштував, і йому сподобалося. А наше "кусай” у них переродилося на “кушай”. Захотіли гості узнати, як русичі хліб отримують, звідкіля він береться.
Монахи повели їх в поле. Була весна, і селянин орав свій лан парою волів. Зазвичай кричав, поганяючи їх: “Гей! Цоб, цабе!”
Гості запитали: “Що він робить?” їм відповіли: “Оре”. Майбутні москалі вирішили, що орати — це значить кричати.
\ Так у них з’явилося слово орать, тобто кричати. За орачем йшов інший селянин і сіяв пшеницю. Гостям показали зерно і сказали, що саме з нього вони печуть хліб. Щоб ті все зрозуміли, їх повели до млина.
Оскільки в Московії водяних млинів тоді ще не було, їм показали, як із зерна вручну молоти борошно. Гостям дали відро зерна і дозволили самим покрутити ручні жорна. Це була важка робота, і вони аж спотіли, поки перемололи відро жита. Монах, що спостерігав за ними і бачив, як вони мучилися, крутячи жорна, сказав: “Ось така мУка”. А вони вирішили, що так зветься борошно, і до цього часу кажуть мука. на борошно
Ввечері гості стали просити монахів, щоб їх повели в “столовую”. Монахи ніяк не могли зрозуміти, чого вони хочуть, адже столи у нас стоять не тільки в їдальні, а й в інших кімнатах та підсобних приміщеннях, поки зрозуміли, що так — не за головною функцією, а за однією з другорядних ознак — москалі називають їдальню.
\ Але для майбутніх москалів це було головним, бо до того часу вони їли не за столами. По дорозі до їдальні монахи завели гостей до посудної лавки, де на мисках і глечиках були намальовані картини сільського життя в різні пори року: оранка, сівба, ужИн, обмолот тощо.
Гостям найбільше сподобалася пора ужину. Тому, коли вони прийшли вечеряти, то за асоціацією з ходом польових робіт, назвали вечерю ужином — адже під час вечері люди їдять те, що змогли заробити за день. Спочатку їм дали вареники з сиром і сметаною. Хтось із них запитав: «Це що? Можна кусать?» «Кусай, звичайно», — відповів монах. А коли той відкусив трохи, спитав: “Ну, що скажеш?” Гість відповів: “Укусно!”
Так вони почали використовувати слово укусно (вкусно) для означення смачних страв. Тільки українці розуміють: не все, що можна вкусити, буває смачним.
Коли майбутні москалі поцікавилися, як робити сир, їх відразу повели на кухню і сказали: “Дивіться: в цих глеках свіже молоко, у тих — кисле молоко, і нарешті там — відтискування сиру, — такий процес творення сиру”.
Вони зрозуміли і запам’ятали весь процес, але слова сир не запам’ятали і тому назвали сир творогом — від слова “творити”. Так воно у них і прижилося. Потім їм дали відварене м’ясо. Вони назвали його мишцами, бо в найдавніші часи у них м’ясо зазвичай найчастіше було з мишей.
Русич пояснив їм, що це мьязи корови, а не миші, і тому називати його мишцами не можна — сміятися будуть. Всі гості зразу ж зрозуміли, що те м'ясо, яке ми беремо не у мишей, а у корів, оленів, кіз, свиней тощо, треба називати м'ясом (від українського слова м’язи). Проте м’язи тварин і людей вони до цього часу називають мишцами.
Пізно закінчилася вечеря, а гості чогось не спішать до своїх кімнат. Нарешті один з них і каже: “Ми чекаємо, коли повар зварить того гуся, щоб з’їсти, бо не звикли залишати на наступний день. Адже вночі прийде ведмідь і забере”.
“Ні, — каже русич, — то на завтра. Не бійтесь, ніхто не з’їсть, спіть спокійно, а завтра вранці прийдете і поснідаєте”. Наступного дня гості проснулися раніше, прийшли до їдальні і попросили повара віддати їм той завтрак, що вчора залишився. їм дали. З того часу вони уже 1000 років сніданок завтраком називають.
Багато й інших слів майбутні москалі запозичили в киян у покаліченому або перекрученому вигляді ...
...До цього роду слів- покручей належить ,певно,й російська "пуля" замість української "КУЛЯ" ( шар )
Це запозичення вже не !000 Років тому,а всього навсього друга половина сімнадцятого століття.
-----------------------------------------
Калібр
Для гладкоствольних мисливських рушниць число калібру означає кількість куль, які можна відлити з 1 англійського фунта свинцю (453,6 г). Кулі при цьому повинні бути сферичні, однакові по масі і діаметру, який рівний внутрішньому діаметру ствола в середній його частині. Чим менше діаметр ствола, тим більше кількість куль. _________________ В світі загострюється протистояння націй. Ті з них, що не бережуть свою мову, загинуть, втративши свою культуру, першими. Ти хочеш цього?