Намагаючись у міру сил розвіяти туман українофобської пропаганди, часто доводиться стикатися з досить наївними твердженнями про те, що "Україна ніколи не було" або в такий-то історичний період (найчастіше в Російській імперії до 1917) не було українців.

З першим раджу піти, наприклад, до словаків - це у них до 1993 була тільки держава, дозволена в 1939 Гітлером, і нічого схожого ні на Запорізьку Січ, ні на "Військо Запорізьке" (вона ж Гетьманщина, а краще називати цю держава просто Україна ), що існувала в 1648-1785 (або 1764, якщо ми беремо не дату його поглинання Росією, а дату повалення останнього гетьмана), ні Української народної республіки 1917-20 (як Українська держава, тобто при Скоропадському, в червні 1918 була визнана Радянською Росією незалежною державою).

З другим не так просто (взагалі, питання з назвами України надзвичайно складниі і тут ми зупинемося тільки на російському офіційному вживанні). Якщо українців в російських документах XVII століття зазвичай називають "черкасами" (див., наприклад, тут:http://vk.com/topic-37160419_27221740, хоча, як можна переконатися з "Історії Росії з найдавніших часів" Соловйова (т. 12, гл. 3), слово "українець" в той час вже входило в оборот), то до самої України відразу ж починають застосовувати переосмислену назву "Малоросія" - переосмислену тому, що назва "Мала Русь", з'явилося у візантійському документі кінця XIII в. і позначала Галицьку митрополію руської православної церкви, тобто охоплювала галицьку, перемишльскую, володимирську, холмську, луцьку і туровську землі - це приблизно Галицько-Волынське князівство: http://ru.wikipedia.org/wiki/Малая_Русь http://www.krotov.info/yakov/5_hist/terminy/ukraina.htm http://www.spsl.nsc.ru/history/vernad/vol3/vgv304.htm
Саме цій назві, "Малоросія", разом з похідними від нього ("малоруси" / "малорос", "малоросійський" / "малоросійський") зі зрозумілих причин віддавали перевагу російські власті пізніших часів. Тим не менш, для будь-якого періоду (від Петра Великого до Миколи II) можна знайти приклади вживання слова "Україна" та похідних від нього в російській літературній мові.
Ось декілька цитат,вибраних з книги А.І. Міллера ("Українське питання" в політиці влади та російською громадській думці (друга половина XIX ст.) - СПб: "Алетейя", 2000) написаних в 50-х, 60-х і 70 - х рр.. XIX століття.
+
Додав ще дві цитати Гоголя.

1)Український народ.

Ю.Ф. Самарин, російський філософ, славянофіл, 1850 р.:

2)Українська нація.

"Предписание цензурным комитетам", 1858 р.

3)Україна.

М.В.Гоголь 1835-1836рр.:

М.А.Бакунін,російський революціонер,1862 р.:

Барон Корф, флігель-ад'ютант, полковник, 1863 г.:

4)Українці.

М.В. Гоголь,1851 р.:

В.В. Вересаев. Гоголь в жизни: Сист. свод подлин. свидетельств современников. — Харьков, 1990. — С. 597.
Свідоцтво надзвичайно цінне, оскільки українці ставляться в один ряд з росіянами, чехами і сербами, відповідно —мається наувазі,що це такий самий слов'янсmкий народ, як і інші перераховані.
(інше видання цієї ж книги:http://feb-web.ru/feb/gogol/critics/veg/veg-001-.htm?..,стор.472)

И.С. Аксаков, російський письменник, слов'янофіл, 1864 г.:

5)Українофіли.

Емський указ 1876 р., пункти 3, 4, 8.

Таким чином, ми бачимо, що існування української нації за часів Олександра II (а також його наступників) не було таємницею для зацікавлених осіб ні з боку самих українців, ні з імперською боку, а перевага слову "Малоросія" надавалася виключно через притаманне вже тоді цьому слову політичне забарвлення (як і слову "Україна" з його похідними).

Треба ще Іпатьєвський літопис додати, це перше письмове історичне джерело, де зустрічається термін Україна.

супер

В Ипатьевском списке "Украина" упоминается шесть раз: под 1187, 1189, 1213, 1268, 1280 и 1282 годами. Посол германского императора Эрих Ласота в 1594 году посетил наши края и вел дневник. В нем читаем: «Я считал делом чрезвычайной важности заручиться дружбой этой общины (Запорожской Сечи), которая не только пользуется огромным влиянием на Украине, но на которую оглядывается и целая Польша». Еще раньше «Украина» звучит в официальном письме Криштофа Косинского королю Польши. В универсалах Богдана Хмельницкого, даже после присоединения к Московскому царству, значится: «народ благочестивый украинский» и «Украина». Это из того о чем я знал.

ето всьо враньйо, украінцев прідумал австрійскій гєнштаб, учітє історію.